Хор розмальованих коней

20

Волею випадку довелося мені опинитися у відділенні невідкладної хірургії.

Жінки зі всякими «газетками, журнальчиками, кросвордами, щоб не нудьгувати! Я, звичайно, розумію, що гроші потрібні всім. Але ломитися в кожну палату в будь-який час до людей, які намагаються заснути або відпочити після важкої операції, — совість у вас є взагалі? Бідні медсестри чи не виставляли охорону перед входом, щоб відсіювати таких «дилерів». Це лікарня, а не базар або вагон поїзда, щоб впарювати з піною у рота якусь книжонку отупілим від болю людям, ображатися, якщо нічого не купили, і кричати на персонал, який намагається захистити спокій.

Хлопчики і дівчатка, які з якогось переляку гуляють навколо лікарні! Кричати і співати в три години ночі під вікнами треба голосніше, ще голосніше! А то раптом хто-небудь все-таки засне, незважаючи на всі ваші старання? Який може бути сон і відпочинок у бідних хворих, коли на вулиці така ніч і дівки так чарівно іржуть? Невже мозок настільки пропито або атрофований, що зрозуміти недоречність гулянок неможливо? Проявіть хоч краплю розуміння і співчуття, дайте, нарешті, поспати.

Сподіваюся, доля не приведе вас в таку лікарню. А якщо і призведе — нехай вам книги носять, та побільше, а під вікнами нехай цілодобово чергує хор розмальованих коней. Може, хоч тоді зійде на вас розуміння.