Будь спок!

21

З певного віку діти починають соціалізуватися, усвідомлювати себе як окрему особистість, у якої, звичайно ж, є різні забаганки. В цей період вони вчаться отримувати бажане. А дати бажане їм можуть тільки дорослі. Тому всі діти без винятку починають «промацувати грунт», користуючись найближчими дорослими: мамою, татом, бабусею і так далі. Вони перевіряють, наскільки далеко можна зайти, щоб отримати що-небудь вотпрямщас (солодке, іграшку, увагу, ласку) без шкоди для себе (покарання).

Прокотить чи щенячий погляд? А якщо я заплачу? А якщо прилюдно? А якщо не просто заплачу, а закричу, влаштую скандал і істерику? Оскільки саме остання схема привертає найбільше уваги (навколишні починають кудкудакати і голосити, дехто з підозрою дивляться — не викликати опіку, мами і тата кидаються до дітей — PROFIT!), її діти експлуатують з особливою витонченістю.

Саме з цими перевірками зіткнувся бариста в кафе з недавньої історії.

Кращий спосіб позбутися від таких істерик — спокій. Кілька разів повторене «ні, не можна», компроміс (цукерку ми не купимо, а купимо пиріжок), переведення уваги (дивись, яка пташка!). Кілька тижнів — і дитина зрозуміє, що схема не спрацьовує.

Але ось бариста в кафе невдоволено зиркає, просить вгамувати дитину. Мама нервує і каже: «Ну він же маленький». Дитина це запам’ятовує: крик привертає увагу, мамині нерви здають, мама виправдовує його поведінку перед іншими (а може, ще й купує що-небудь) — значить, схема діє! Тепер малюк викине колінця ще в якомусь людному місці…

А мене задовбали люди, які вважають, що хороша дитина — це «шовковий» дитина. Виховний процес тривалий, і триває роками. Якщо ви побачили п’ять хвилин з життя однієї родини в негативі — не вам ставити клеймо «погані батьки» і «погані діти».