Один мудрець в одному тазі

14

Не знаю, з чого почати. Знаєте, так буває на рибалці — немає клювання, не йде риба. Ось у мене так само з моєю машиною. Як з моєї — фактично з моєї, за документами — з батьківською. Але це все не важливо. «Подарували» мені її рік тому, на закінчення університету. Не нова, але і не вбитий непотріб (на вид). Скажу відразу: це дітище «Автовазу». Нічого ніколи не мав проти нього. Випускають ж машини, значить, на них можна їздити. Але те, що відбувається з моєю машиною — це треш якийсь, я вже втомився лагодити її.

У мене в багажнику лежить величезний валізу інструментів, який я не викладаю з моменту покупки (плюс-мінус тиждень). Кожен чортів місяць з цією машиною трапляється якась фігня. Реально, ні місяця не минає, щоб щось не зламалося. То датчики починають вмирати один за одним, то вікна на купині відкриваються, то згорить стартер, то згорить генератор, то в підвісці почне щось гриміти, то в рульовому управлінні щось здохне, то в паливній системі.

За рік, що я їй «володію», я навчився змінювати/чинити/діагностувати хрінову гору всякої всячини. В машину вкладено грошей більше 50% від її вартості. Ну куди таке годиться-то, а?

Навіть якщо здається, що все нормально, все працює, це не так. Не варто й мріяти про це. Хто-небудь обов’язково вріжеться в цю припарковану у дворі машину. Просто вночі хтось сяде за кермо і вріжеться в неї. Так. І не треба мені говорити, що я паркуюсь як мудак, нічого подібного.

Знаєте, є такий мем: «Але я ж…» В Гуглі легко знайдете картинку, і ви зрозумієте мій стан, коли я тільки-тільки що-то полагоджу — і знову щось трапиться. Невже може настільки не везти з машиною?

Сил немає, втомився. Просто вымотался. Я хоч і механік за освітою, але не автомеханік, і колупатися в машині мені не в кайф.

Не полегшало.