Твіттер минулого століття

4

Захотілося мені вчора відправити листівку одного за кордон. Адже завжди приємно з поштової скриньки дістати не тільки гору спаму, але і щось дуже особисте і добре.

З цією світлою думкою вирушила я сьогодні після роботи на пошуки красивою поштової листівки з видом міста. Обійшла два сувенірних магазину, чотири книжкових, запитала у трьох кіосках «Роспечати» — ніде немає поштових листівок. Тільки вітальні, книжечкою, притому досить непривабливого вигляду. Але це добре — припустимо, що немає попиту ні в сувенірних, ні в книжкових на поштові листівки.

Я пішла на пошту. У двох відділеннях пошти на різних кінцях мікрорайону поштових листівок теж не виявилося. Коли мені в десятий раз сказали: «Поштових листівок у нас немає», я мало не розплакалася. Потім подумала, що раз я вже на пошті, то можна купити марок, щоб потім за ними не бігати, коли листівка знайдеться.

— Які марки, дівчина? — витріщила на мене очі працівниця пошти.
— Ну, звичайні, які на поштові відправлення клеять, — розгубилася я.
— Візьміть конверт, в ціну вже включена вартість пересилки.
— Ні, дякую, мені конверт не потрібен, мені марки потрібні на листівку наклеїти.
— Так листівок-то все одно немає!

Я не придумала, що на це відповісти. Розвернулася і пішла додому.

Листівку я все одно знайду, марки теж, нехай мені і доведеться для цього весь наш дуже немаленький місто оббігти. Ось тільки незрозуміло мені, чому все так. Століття повальної комп’ютеризації спілкування? Економія паперу і картону? Або, може бути, просто лінь закупити копійчаний товар, який не дуже швидко розбирають? Цього літа я була в Європі, і там на кожному кроці можна було купити поштову листівку з видом міста або симпатичною картинкою, хоча вже в Європі точно інтернет-спілкування нітрохи не слабкіше поширене, ніж у нас, а папір вони економлять поболе нашого брата.