CV для HR

4

Задовбали ейчари. Ні, не жінки з відділу кадрів. До цих претензій немає. Прийняти документи, видати папірець, виписати довідку, влаштувати розсилку про свята — все в нормі. Саме ейчари або, по-новомодному, ейчар-менеджери.

Це вони пускають в маси чутки про те, що можна говорити на співбесіді, а що — ні. Притому абсолютно суперечливі, ніж доводять бідний народ до істерії.

Це ейчари — ті самі квочки, які в житті не зметикують, що твоє утворення їх фірмі як раз таки і необхідно.

Це вони стоять на бастіоном між тобою і твоїм можливим начальником, роблячи все можливе, щоб ти, не дай Бог, одразу не поспілкувався з ним особисто. Замість цього вони вимагають надіслати резюме і чекати. Тижнями, місяцями…

Саме ейчари убого копіюють західні системи проведення співбесід. Замість спілкування один на один тепер в моді «ассессменты». Це коли купка майбутніх робітників з дев’ятьма класами, соромлячись один одного, сідають в півколо і розповідають, хто вони і чому хочуть працювати в цій мега-супер-фірмі. Це коли купка майбутніх продавців фігні вішає собі беджі з іменами, бере ручки і отримує команду вирішити завдання неявного виду. Купка галасує, розумні думки тонуть у загальному мавпячому крику. Задоволений ейчар стоїть по ту сторону вольєра і пише «думка».

Як раз ейчари задають людині, що вперше прийшов в незнайому фірму, питання типу «ким ви себе бачите у нас через 100500 років?». Та директором твоїм, дурна курка, і ніким іншим!

Чесслово, у печінках сидять.