Ненависть і нічого, крім ненависті

4

Тут нерідко з’являються випади старшого покоління на адресу «безпардонною і тупий» молоді. Що ж, приємно, що на цьому сайті мешкають не тільки молоді люди, але й дорослі. До останніх я і хочу звернутися до своєї задолбашке.

Дозвольте представитися — дівчина, 24 роки. Інвалід. Пересуваюся або з чиєюсь допомогою, або в колясці. Неважливо, чому так. Важливо те, що я відрізняюся від інших людей лише способом пересування. Розумових відхилень не маю, гарна, кажу чітко і грамотно.

Ви, діти СРСР у віці від 40 років, задовбали. Чому ви вважаєте нормою «тикати» мені лише тому, що я інвалід? Ні, ви звертаєтесь до мене на «ти» зовсім не тому, що я, теоретично, годжуся вам в дочки чи онуки, а саме з-за того, що бачите мене в колясці/на милицях. Адже до моїх здоровим одноліткам і навіть до тих, хто очевидно молодше мене, ви застосовуєте звернення «ви». Що за виборча ввічливість?

До речі, сама я навіть до 15-річному підлітку ніколи не звертаюся на «ти». Субординація та повага — вам говорять про що-небудь ці слова?

Ви називаєте мене дитиною, хоча об’єктивно я виглядаю на свій вік. Чому? Тому що зі мною поряд йде мама? А ви всіх, кого бачите з мамою, за замовчуванням приймаєте за дітей? А може, тому що бачите мене ненафарбованою або в спортивній яскравою курточці? Ну, вже вибачте, що я ходжу в басейн саме так, а не в коктейльній сукні і з тонною макіяжу на обличчі.

Саме ви ведете себе так, а не молодь. Саме ви хамите і принижуєте, свердліть очима і задаєте безглузді запитання. Причому, частіше навіть не мені, а що йде поруч мамі, оскільки вважаєте, що раз вже я ходжу ледве-ледве, значить, розумово відстала (хоча, повторюся, нічого в моїй зовнішності і поведінці на це не вказує).

Щось від проходять повз мене на вулиці молодих людей від 15 до 30+ років я жодного разу не чула вимовлене в лоб: «Че, з ногами?» Від вас же — по кілька разів на дню. Та інші інваліди стверджують те ж саме.

Від вас, таких «мудрих» і «всезнаючих» я чую гордовите «інвалідам треба вдома сидіти!» не тільки на свою адресу, але і на адресу інших людей з обмеженнями (навіть тих, що значно старша за мене).

Ви, а не молоді хлопці/чоловіки та дівчата/жінки, округляєте очі і фыркаете, дізнавшись, що я навчаюся у вузі, працюю, маю друзів. Щось мої здорові однолітки цьому не дивуються.

Це саме ви навмисно штовхаєте, не пропускаєте, займаєте яке-небудь місце, призначене спеціально для таких, як я. Навмисно. У той час як «дурна» і «бестактная» молодь пропустить вперед навіть тоді, коли мені це не настільки важливо, допоможе піднятися, якщо я раптом впаду на їх очах, буде спілкуватися чемно і як з рівною собі, а при необхідності дасть в морду тому, хто образить інваліда (кілька разів була свідком подібного).

Я не вимагаю, щоб мене і подібних мені скрізь пропускали і всіляко «облизували», боже збав. Але демонструвати свою жовчність і цілковита відсутність виховання теж не потрібно. А ви саме цим грішіть. Я дуже люблю життя. Полюбити її мені допомогли колись мої фізично здорові однолітки — як знайомі, так і абсолютно сторонні. А ви поширюєте лише ненависть. Не дивуйтеся, коли отримуєте цю ж ненависть у відповідь від «молодої шпани, що зітре вас з лиця землі». Це, якщо що, цитата з пісні, а не загроза.