Мистецтво не старіє

64

Не розумію людей, які ставляться з певним презирством до всього «класичним».

Читаю я, припустимо, Толстого, а мені кажуть: «Ну, це ж XIX століття, навіщо це читати, це ску-у-учно!» Або ось Гоголь: «Фі, він же в XIX столітті жив. Це мотлох, почитай що-небудь новіше!» І так з багатьма книгами.

Ось нещодавно стався такий діалог:

— Що читаєш?

Показую обкладинку, на обкладинці «Дворянське Гніздо» Тургенєва.

— Хм… А Тургенєв ж давно жив, че ти його читаєш?

Або ще частіше буває, що всякі «дотепні» люди радують цим:

— Ти че, Пушкіна читаєш? Так тобі в XIX століття треба! Ги-ги!

З музикою все ще сумніше:

— Що слухаєш?

— Шуберта…

— Це ж типу Моцарта, так? Це несучасно. Послухаю що-небудь нове!

Або ось:

— Я вчора на оперу ходив, дуже цікаво, між іншим… — тут мене перервали.

— Опера? Хтось ходить на опери? Це старо!

Ще є люди, які думають, що їм все складно!

— Опера? Це так складно. Я б не зміг…

Чого ви, дорогі мої, не можете? Прийти в театр і дивитися? Тут розуму багато не треба!

— Хм, Толстой. Це так важко, я б не зміг його читати. Він такий зарозуміла!

Чого ж там незрозумілого? Що це за маячня? Якщо ви б хотіли, ви б читали!

Йдемо далі.

— Гоголь, хм… Тобі не важко таке читати? Там же нудно!

Друзі мої, якщо я читаю, то мені цікаво і весело!

А є ще один тип:

— Я б хотів, але, боюся, що мене засудять. Мені страшно, а ти такий сміливий — це ж лютейший маячня!

Тут взагалі без коментарів.

Панове! Читайте, що хочете, і не переживайте! Перестаньте вважати дату написання головним. Невже ви думаєте, що якщо твір написаний в XIX столітті, то воно старо? Це маячня!

Набридли.